Iнфоцентр

Одним із найважливіших етапів відокремлення людства від тваринного світу, стала здатність захищатися від небезпек та несприятливого впливу довкілля. Археологічні знахідки свідчать, що вже понад мільйон років тому первісна людина користувалася вогнем, а відтак мала змогу створювати відносно комфортні умови існування. З часом вимоги лише зростають, цей процес ми можемо спостерігати й понині. Якщо поглянути на будівлі ХХ століття, часто ми побачимо цегляні поверхні фасадних стін.

У кінці ХIХ на початку ХХ століття на території сучасної України окреслився інтенсивний розвиток електроенергетики. Пов’язано це було з розвитком економіки, а саме: освітлення міст, розвиток електротранспорту, впровадження електротехнічних процесів у більшість галузей промисловості. Як наслідок електрика стає основним чинником технічного прогресу.

Історію про три твіти Ілона Маска та будівництво найбільшого, на той час (а точніше на кінець 2017 року), літій-іонного сториджу потужністю 100 МВт та ємністю 129 МВт⋅год я не буду тут оповідати — її читали всі. Найбільш цікавим є питання, навіщо витрачати такі гроші. Воно звучить кругом: в інтернеті, від експертів та інших спеціалістів народного господарства. Забіжу наперед і скажу, що у 2020 році було введено в експлуатацію ще 64,5 МВт⋅год із потужністю 50 МВт уже за 55 млн доларів США. Строк експлуатації обох черг — 15 років.

З огляду цнотливості Автора в написанні статей і відсутності розуміння з чого ж почати — почну з початку. Прометей приніс древнім людям вогонь. Сонце у вигляді «зеленого тарифу» в Україну принесли брати Клюєви. Хоч згадані особистості зовсім не тягнуть на титанів, а на скромну думку Автора — імовірніше схожі на протиприродній гібрид титана, орла та Мерліна Менсона — справу вони зробили хорошу, хоча й дуже неоднозначну.

Яким має стати наш світ на думку еко-активістів, щоби людство і природа процвітали, не заважаючи один одному? Крім відновлюваних джерел енергії нам потрібно припинити смітити, намагатися переробляти відходи, не руйнувати природні ландшафти й не оточувати себе продуктами нафтопереробки, крім того, добре було б заселити китами всі придатні для цього водойми. Філіппінець Карві Ерен Мейг знає, як вирішити всі поставлені завдання, крім, мабуть, останнього. Хлопець не є фахівцем у морських ссавцях, він студент інженерного факультету манільського університету Мапуа.

Можливо, рішення про необхідність використання сонячної електростанції прийнято, і, навіть, визначено необхідну потужність станції. Зроблено вибір на користь того чи іншого електротехнічного обладнання, зрозуміла схема підключення споживачів електроенергії. Пошук правильного рішення для кожного з цих пунктів вимагав відповіді на безліч питань про його доцільність. Відповіді отримані, залишилося вибрати проєктно-конструктивні рішення, що дадуть змогу здійснити монтаж елементів електростанції. Як це зробити? Запитати себе: «Яке з можливих рішень буде доцільним?»

З 1 січня 2021 року суттєво піднялися тарифи «за доставку» електроенергії — постачання, розподіл, винагорода постачальника. Окрім того «ринкова» вартість самої електроенергії, всупереч прогнозованому «впливу конкуренції», теж постійно зростає. У результаті вартість, для кінцевого «непобутового» споживача за 2 класом напруги, помітно відрізняється від грудневої. Просто для порівняння: жовтень 2014 року — 1,23 грн, січень 2021 — від 3 до 3,61 грн без ПДВ (залежно від регіону). Порахували? Так, приблизно втричі. За 6 років +150–200%.

Пропоную розглянути можливість інвестування в альтернативні джерела енергії в Україні з фантастично швидкою окупністю в 1,5 роки. Почнемо з визначення основних критерій впровадження альтернативних джерел енергії для українських інвесторів в Україні. Як показує практика, розвиток виробництва електроенергії з відновлювальних джерел, пов’язаний виключно з економічною складовою. Тож переважна більшість інвесторів не готова розглядати проєкти, де окупність більша за п’ять або навіть два роки.

За 2020 рік (за даними НКРЕКП та Оператора ринку) вартість електроенергії по Україні для підприємств зросла на ринку “на добу наперед” (РДН) більше, ніж на 25%, тарифи за розподіл більше, ніж на 30%, а середня вартість загалом виросла вище, ніж 3 грн за кВт/годину без ПДВ. Беручи до уваги таку динаміку цін для деяких підприємців-виробників питання економії електроенергії стає все більш актуальним для зниження питомої ваги електроенергії в затратах на виробництво одиниці продукції.