Сонячними панелями фермерів не здивуєш. А от як зробити сонячну технологію інструментом економії електроенергії розповів співвласник групи компаній DELA Energy Group Євген Ладнич в інтерв’ю журналу The Ukrainian Farmer.

Пане Євгене, розкажіть, яка зараз склалася ситуація у галузі сонячної енергетики в Україні?
У останні кілька років цей напрямок відновлюваної енергетики в Україні стрімко розвивається. У 2018 році з 849 МВт нових потужностей, підключених до енергосистеми країни, на сонячну енергетику припало 752 МВт. Здебільшого, це великі наземні промислові сонячні електростанції, що мають потужність від кількох мегават до десятків мегават та підключаються до високовольтних мереж.
Головними чинниками стрімкого розвитку сонячної енергетики є висока ставка «зеленого» тарифу та зниження цін на обладнання. Проте, невдовзі вони перестануть бути вагомим аргументом для будівництва нових об’єктів, як це сталося у багатьох країнах, де вводили «зелений» тариф. Іноземний досвід продемонстрував, що розвиток галузі завдяки лише одному механізмові підтримки, може бути стійким лише до певного рівня насичення ринку об’єктами, які виробляють енергію.

Поясніть, будь ласка, що саме Ви маєте на увазі?
«Зелений» тариф — це економічний механізм, який держава застосовує, аби заохотити населення та бізнес ставати новими учасниками ринку і генерувати електроенергію відновлюваною енергетикою. За цим тарифом держава купує електроенергію, вироблену об’єктом — у даному випадку, сонячною електростанцією — в загальну мережу. Відповідно «зелений» тариф стимулює будувати сонячні станції. З часом держава знижує цей тариф, таким чином регулюючи кількість станцій і виробленої ними електроенергії.
У багатьох країнах Європи, де відновлювана енергетика розвивається кілька десятиліть, «зелений» тариф уже вирівнявся з ціною енергії, виробленої традиційними джерелами — теплових, гідро- і атомних електростанцій. І на цьому етапі виробникам електроенергії стає невигідно продавати енергію по «зеленому» тарифу. Натомість більш вигідним є вироблення енергію для власного споживання, що дозволяє повністю чи частково замінити нею електроенергію з загальної мережі.
До речі, у світі спостерігається тенденція, коли «зелена» енергія коштує 5 євроцентів, а традиційна для споживання — 10 євроцентів.

Наскільки це актуально для України, яка значно відстає за розвитком відновлюваної енергетики від інших європейських країн?
Насправді Україна дуже близька до такого сценарію подій, як і наші сусіди.
У попередні роки спостерігався великий попит на будівництво промислових сонячних станцій і ріст об’ємів продажу «зеленої» електроенергії у загальну мережу. Це й не дивно, бо справа була вигідна з фінансової точки зору: «зелений» тариф «стартував» з 46 євроцентів, а інвестиції, вкладені у будівництво сонячних станцій чи сонячних панелей у домогосподарстві, окуповувалися за 4-5 років.
Але поступово «зелений» тариф знижувався, і з 1 січня 2017 року він був встановлений на рівні 550,21 коп/кВт·год (без ПДВ) або 18,1 євроцентів. Для тих, хто уже підписав договір по «зеленому» тарифу, ставка залишиться незмінною і фіксованою до кінця дії «зеленого» тарифу — до 1 січня 2030 року. З 1 січня 2020 року відбудеться чергове зниження «зеленого» тарифу: для нових підключень ставка становитиме близько 0,16 євроцентів або близько 3 гривень, і наблизиться до вартості спожитої електроенергію з загальної мережі. Протягом наступних трьох років тариф додатково щорічно зменшуватимуть на 2,5%. Відповідно, при наступному зниженні «зеленого» тарифу до 7-8 євроцентів маржа для генератора електроенергії на продаж знизиться.
Відтак, в українській сонячній енергетиці наближається момент, коли обидві ціни зрівняються. Тоді виробнику електроенергії доведеться замислитися над переорієнтацією діяльності з продажу виробленої енергії на економію споживання купленої енергії.

Тема енергозбереження актуальна для будь-якої компанії, яка прагне працювати ефективно. У чому новизна?
В Україні досить активно розвивається сфера енергозбереження. Але я маю на увазі не буквально використання енергозберігаючих ламп, а те, що економлячи енергію, можна на цьому заробляти. Для більшості українців це не є очевидним і зрозумілим. Для них заробити — це коли ти купив чи виробив по 10 гривень, а продав за 12. Так, сонячна енергетика асоціюється з «зеленим» тарифом і бізнесом на цьому, а у схемі «встановив сонячні панелі у себе — отримав електроенергію» люди не бачать заробітку.
Натомість у світі існує практика іншої культури ведення бізнесу і розуміння економіки. Коли економія, у даному випадку енергоресурсу, — це і є метод заробітку.

Розкажіть детальніше, як це застосувати у наших умовах.
Мова про те, щоби використовувати сонячні технології, як інструмент економії споживання енергії з загальної мережі. Тобто, сонячна електростанція працюватиме на видачу електроенергії не в загальну мережу, а мережу фермерського господарства, тим самим зменшуючи спожиту ним електроенергію. Наша нова «фішка» полягає в особливій бізнес-моделі, а саме — встановленні безпосередніх стосунків між виробником енергії та споживачем.
Зараз приватні підприємці продають вироблену чисту електроенергію державі, а вона через різні механізми компенсує вартість тарифу. По суті, держава є посередником між виробником і споживачем зеленої енергії і диктує умови. Наша ідея полягає в тому, щоби відійти від цієї схеми та працювати напряму: продавати електроенергію з сонячної станції безпосередньо юридичній особі, в обхід державного регулювання.

А що про таку схему думає держава?
Зараз енергетичний ринок України перебуває на стадії глобальної перебудови, він стає більш ринковим. З 1 липня поточного року набули чинності зміни у законодавстві у рамках реформи енергетичного сектору. І тепер будувати відносини між виробником і споживачем електричної енергії — абсолютно законно.

Які переваги сонячних технологій мають врахувати підприємці, перш ніж прийняти рішення щодо їх впровадження?
Сонячна технологія з-поміж інших найбільш здатна технологічно і технічно зблизити генерацію і споживання. На відміну від вітряка чи ТЕЦ, не кажучи вже про АЕС, сонячні модулі можна розмістити на будь-якій поверхні: на дахах ангару, ферми, навісу чи офісу, на вільній ділянці.
Ще одна з її переваг полягає у тому, що таким чином підвищується ефективність використання основних фондів господарських ферм чи ангарів. За встановлення сонячних панелей дахи цих будівель менше піддаватимуться негативному впливу опадів та сонцю, а отже — подовжиться термін їх експлуатації.
Крім того, з сонячними панелями можна виробляти електроенергію там, де вона споживається, а відповідно — скорочувати витрати на її передачу й розподіл. На відміну від атомних чи гідроелектростанцій, де ситуація зворотна: по дорозі до споживача за сотні кілометрів відбуваються колосальні втрати електроенергії. Тобто, встановлюючи сонячні панелі, отримуємо колосальну економію в державних масштабах на передачі електроенергії.
Приємним бонусом розвитку проекту «зеленої» енергетики є те, що вона потрібна світу для збереження довкілля і подолання кліматичної кризи. Це світовий тренд, який підтримують та підхоплюють чимало компаній в Україні. Для аграріїв це близько, бо вони безпосередньо зіткнулися і з деградацією ґрунтів, і з впливом кліматичних змін на ефективність їхньої діяльності.

Чи буде вигідним бізнес на сонячній енергії у зв’язку зі зменшенням різниці між «зеленим» тарифом і ціною за енергію з мережі?
Так, для власника сонячної станції лише збільшиться термін окупності проекту. З іншого боку, термін експлуатації такої станції становить 20-25 років, у в Німеччині є такі, що виробляють електроенергію понад 30 років. До того ж, витрати на обслуговування дуже незначні.
Але, як показує практика, за 10 років власник СЕС захоче провести її реконструкцію, бо моральне старіння технології відбувається набагато швидше, ніж фізичне. Коли я відвідую станцію, яку ми збудували у 2012 році у фермера на Кіровоградщині, то виникає таке відчуття, наче потрапив до музею.
Втім, не кожен підприємець, який не має відношення до енергетичної сфери — наприклад, фермер, зважується на встановлення сонячної станції для продажу енергії по «зеленому» тарифу. Причина у тому, що її облаштування потребує значних сил, часу та залучення коштів (на 100 кіловат встановленої потужності знадобиться близько 75 тисяч євро). Так, для встановлення на землі необхідно змінити цільове призначення земельної ділянки, отримати містобудівні умови. Щоб підключитися до мережі, доведеться створити та погодити проект системи підключення, спілкування з представниками обленерго, з постачальниками обладнання, будівельниками. Потім — отримати членство на енергетичному ринку, ліцензію виробника, зібрати кипу документів щодо комерційного обліку і так далі. Часто-густо реалізація проекту займає від кількох місяців до двох років.
Знаю принципових фермерів, які все оформляли в рамках законодавства і реалізовували проект дуже довго. Через митарства чимало підприємців не наважуються починати…
Зараз існує інший механізм: підприємець може надати свої площі в оренду компанії, яка спеціалізується на встановленні сонячних станцій «під ключ», та купувати у неї електричну енергію за ціною нижчою від ціни в мережі. Понизити тариф на електроенергію на 20-25% цілком реально за рахунок укладення довгострокового контракту між двома юридичними сторонами. Єдине, що буде необхідно від споживача — це надати площі під встановлення сонячної станції та підписати контракт про те, що він зобов’язується викуповувати всю енергію на обумовлений період часу за фіксованою ставкою. На мою думку, це має бути 10-річний контракт, у якому ціна буде фіксована чи прив’язана до ціни в мережі, зі зрозумілим дисконтом.
Така співпраця між виробником енергії і споживачем, яка виключає посередників, розповсюджена у багатьох країнах світу і досить добре працює. На мою думку, впровадити її в Україні було би теж цікаво. Поки що це нова бізнес-модель для України, зараз лише відпрацьовується механізм такої співпраці.
Дана бізнес-модель може зацікавити мешканців далеких сіл чи міст-супутників, що часто потерпають від перебоїв подачі електроенергії, причиною яких стають примхи погоди — дощ, гроза чи сильний вітер. Цікавою та вигідною вона буде й для фермера, адже відключення електроенергії може наробити біди: без нього не працюватиме сушка для зерна та доїльні апарати на фермі, не вдасться підтримувати необхідну температуру в пташнику чи теплиці. За потреби, потужність сонячної станції можна збільшити. Необхідною передумовою встановлення сонячних панелей, є проведення інжинірингового енергоаудиту локальної мережі у підприємства.

Коли чекати на втілення проектів за такою схемою?
Технічно і технологічно ми готові до її втілення. Я думаю, що до кінця цього року її можна буде починати застосовувати. Ми плануємо зробити пілотний проект в одному з господарств, і на його прикладі показати, як працює така модель. З наступного року, в зв’язку зі зниженням «зеленого» тарифу, пропозиція стане ще актуальнішою. Вважаю, що для будівництва об’єктів за такою бізнес-моделлю буде досить просто залучити банківське фінансування, особливо західних фінансових установ, бо умови договору між двома юридичними особами — технічним фахівцем і споживачем — зрозумілі та прозорі.