Весь світ каже про організацію екологічних, дешевих та локальних енергетичних рішеннях для суспільства та бізнесу, Україна каже про субсидіювання та розвиток вугільної енергетики й можливу відмову в далекому 2070 році. Чи призводять різні політичні рішення до вирішення енергетичних проблем?
Огляд сучасної енергетики дає нам таку інформацію:
1. Технічні можливості багатьох реакторів АЕС та ТЕС. Пропонуємо подивитися на дату введення в експлуатацію електростанцій. Наприклад, Бурштинська ТЕС — 1965–1969 рр. потужністю 2400 МВт; в 1991 році «чомусь» знизили до 2300 МВт. Потім Зміївська ТЕС — 1960–1969 рр. з потужністю 2400 МВт; в 1991 році знову знизили до 2175 МВт. Найновіший енергоблок ТЕС в Україні 1978 року. Такі дані свідчать про застарілість електростанцій. Можливо вони можуть працювати століттями? У 2013 році Вадим Гламаздін, заступник генерального директора Центру досліджень енергетики, нині ексзаступник Міністра Кабінету Міністрів України, вказував, що «Все остальные энергоблоки отечественных тепловых станций — а это более 90 % всех установленных мощностей — находятся за пределами граничного моторесурса, а больше 60 % — вообще за пределами границ физического износа (значительно более 200 000 часов наработки).» Низка вчених Вольчин І.А., Дунаєвська Н.І., Гапонич Л.С. вказали на те ж саме.
Розглянемо можливість нівелювати вихід із ладу ТЕС за допомогою АЕС. Україна має 13 835 МВт потужності різних АЕС, як показують дані НЕК Укренерго споживання в піки відповідає ~22 ГВт та ~16 ГВт у ночі (в зимові часи). Тобто ядерна енергетика може забезпечити приблизно половину споживання, не враховуючи швидкості зміни рівнів споживання. Проте офіційні дані свідчать про те, що Україна закриває свої реактори: Південноукраїнська АЕС виводить 2 енергоблоки — у 2023 та 2025 роках; Запорізька АЕС закриває два енергоблоки у 2025 році та по одному у 2026, 2027, 2028 роках;
Хмельницька АЕС один енергоблок у 2028 році; Рівнянська АЕС виводить із роботи 2 енергоблоки у 2030 та 2031 роках — усе це 10 000 МВт.
2. Застарілість мережі та обладнання, що зараз експлуатується. У 2018 році Стрелкова Г. Г., Пустовойтов А. М. вказували на те, що «Зношеність існуючого обладнання розподільних електричних мереж за різними оцінками складає на сьогодні від 40 % до 80 %…… цей стан із кожним роком продовжує погіршуватися». І тут треба розуміти, що лінії електропередач — 0,38 кВ у 56,4 % є дефектними, а трансформатори 6 (10) кВ — у 43,6 %. Однак найголовніше ці лінії складають 88 % від загальної довжини розподільчих мереж, а кількість 6 (10) кВ трансформаторів — 96 % від загальної кількості. Підтвердженням зношення є інвестиційні програми ПрАТ «Київобленерго» (зараз — «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі»), наприклад, із 2018 — 2020 рік стан кабельних ліній (КЛ)-6 (10) кВ тільки погіршувався, тобто у 2018 році в гарному стані були 1736,67 км, уже у 2020 році — 1147,13 км, загальна кількість КЛ-6 (10) кВ — 2210,69 км. Інвестиційна програма передбачає покращення в розмірі 15 км таких ліній.
3. Зосередженість у руках енергетичних центрів влади над мережею. Ще у 2016 році Антимонопольний комітет України (АМКУ) визначив електророзподільні компанії (ОСР – Оператор системи розподілу) як природні монополії. Doing Business також вказало на це, присвоюючи 138 місце Україні у сфері доступу до електричних мереж. Реформи, які запропонував АМКУ та ті, що були внесені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) та Верховною Радою України (ВРУ), ситуацію кардинально не змінили, у 2020 році Україна посіла — 128 місце.
4. Низка інших проблем — відсутність маневрових потужностей і можливості децентралізації мереж та найголовніше – забруднення довкілля. Адже використання зношених мереж породжує втрати в мережі, а втрати в мережі потребують компенсації збільшенням навантаження на ТЕС і ТЕЦ, що разом породжує викиди в атмосферу великої кількості СО2 та пилу, що створює загрозу здоров’ю населення. Тож у наш час електрична система України має значний список питань, які можуть «вибухнути» в будь-який час.
Одним зі способів вирішення частини питань є створення Енергетичного партнерства — двосторонніх договірних відносин між споживачем (приєднаний до системи розподілу (передачі)) та провайдером (приєднаний до споживача суб’єкт господарювання), відповідно якому провайдер надає послугу з забезпечення «зеленою» електричною енергією та/або інші послуги (акумулювання енергії, регулювання реактивної потужності тощо) у внутрішніх мережах споживача без впливу на зовнішню мережу (мережу систем розподілу (передачі), а споживач отримує та оплачує їх у повному обсязі. Також потрібно зазначити, що в такому випадку не відбувається зменшення дозволеної потужності споживача та зникає необхідність узгодження приєднання з оператором системи розподілу (передачі).
Тобто відбувається приєднання до вашого будинку сонячної електростанції, яка надає Вам необхідні та чисті кіловати електричної енергії без перебудови мереж енергорозподільчих (-передавальних) компаній. Не потрібно перейматися про втрати, адже не постає питання про передачу на 100 км електричної енергії з величезними втратами, якщо її можна отримати в 100 метрах або, навіть, на даху будинку. Не потрібно перейматися про відключення від мережі, адже мінімальні необхідні потреби сонячна електростанція забезпечить. Та ще і створенням такого партнерства зменшиться кількість СО2 та пилу в атмосфері, що зробить усіх навколо тільки здоровішими.
Іншими невід’ємними перевагами енергетичного партнерства для подальшого впровадження є:
— Зниження технологічних втрат у мережах систем передач та розподілу електричної енергії;
— Сприяє впровадженню сучасних та передових технологій в енергетиці;
— Стимулювання розвитку «зеленої» енергетики без збільшення бюджетних витрат;
— Забезпечення споживача напряму чистою електроенергією безпосередньо, без використання мереж ОСР;
— Можливість надання інших послуг споживачам;
— Зменшення навантаження на зовнішню мережу споживачем;
— Залучення приватних інвестицій у сферу енергетики;
— Підвищення ділової активності у сфері енергетики;
— Створення конкуренції;
— Відсутність впливу на мережу ОСР без перетоку активної електричної енергії.
Запровадженням енергетичного партнерства ми створимо нові шляхи для вирішенням кліматичних та енергетичних питань, відкриємо споживачам нові можливості для забезпечення власних потреб чистою енергією, вирішимо потреби стимулювання та розвитку «зеленої» енергетики і створимо в законодавчому полі України інноваційний механізм. Важливо зазначити, що, навіть якщо такий механізм не буде запроваджено, кожен із нас може зробити крок до екологічного та енергетично незалежного майбутнього, створивши в себе локальні енергетичні рішення.